Пророка

Проро́ка, -ки, м. = Прорік = Пророк. Як був собі чоловік пророка. Мнж. 125.

Академічний тлумачний словник українскьої мови (1970—1980)

1. За релігійними уявленнями — проповідник волі божої. Господь, любя [люблячи] отих людей, Послав на землю їм пророка; Свою любов благовістить! Святую правду возвістить (Тарас Шевченко, II, 1963, 122); По городах ходив пророк Віщати людям слово боже (Павло Грабовський, I, 1959, 140); Борода біблійного пророка загострилась запитливим клинцем (Яків Качура, II, 1958, 378); * У порівняннях. На вулиці стугонять чиїсь повільні кроки.. З жовтуватого місячного настою, мов біблейський пророк, випливає сивоголовий і сивобородий батько Тимофія (Михайло Стельмах, II, 1962, 29). 2. поет. Провісник майбутнього. Шевченкова слава *се більше і більше зростала. Це вже був не Кобзар, що виспівує долю рідного народу, а український пророк, що проповідував людям любов, правду та братерство (Панас Мирний, V, 1955, 312); Хто угледів в час безщастя Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 237); Бачиш — він знов на «Трибуні народів», Славний Міцкевич, борець і пророк! (Максим Рильський, II, 1960, 175); [Куліш:] Лиш той пророк, хто має серце чисте І зла в народ і краплі не несе (Іван Кочерга, III, 1956, 127); * У порівняннях. Всі його питали, мов пророка: «Коли ж той день? Чи довго ще ся ніч?» (Леся Українка, I, 1951, 294);

// ірон. Той, хто непереконливо, безпідставно передбачав що-небудь. А ви де сиділи, стратеги й пророки, Слизькі Уолл-стріту ділки, Коли ми, єдині на світі, в ці роки Громили фашистські полки? (Микола Гірник, Друзі.., 1953, 96).