Спокуса

Спокуса, -си, ж. Искушеніе. Пильнуйте та моліться, щоб не ввійшли в спокусу. Єв. Мр. XIV. 38. І не введи нас у спокусу. Єв.

Зміст

1 Академічний тлумачний словник
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Зовнішні посилання

Академічний тлумачний словник

1. Те, що притягує до себе, спокушає, вабить.Почув і він про ті скарби Та й замотав собі на вуса; «Еге, говоре [говорить]: от якби Знайшлась мені така спокуса!» (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 363); Млинковський не втерпів: налив і випив чарку, заткнув графин затичкою й попросив винести цю спокусу з хати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 185); — Чай... — замислено повторив Каргат. — Гм... Склянка гарячого чаю. Це ж непереборна спокуса! (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 118); * У порівняннях. Найбільш слабодухим.. хотілося, безнадійно махнувши на все рукою, закропити душу горілкою, яку в бутлях, мов спокусу, привезли раз і вдруге прикажчики (Михайло Стельмах, I, 1962, 193); // перев. мн. Що-небудь дуже звабливе на вигляд; щось смачне, красиве, принадливе. Базар кипів, переливався райдугою багатобарвного життя, вабив до себе всіма своїми спокусами (Яків Качура, Вибр., 1953, 421); Багато було спокус по дорозі до школи (Олесь Донченко, V, 1957, 147); // Потяг до чого-небудь, бажання володіти чим-небудь заманливим, звабливим. З биттям серця розв'язав Марусяк запліснявілі шкіряні зав'язки, закрив від спокуси очі і всипав убогий зміст свого бордюжка [шкіряного мішечка]. Метал задзвенів (Гнат Хоткевич, II, 1966, 285); Одарка не встояла перед такою спокусою, — взяла ті чоботи (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 63); // Велике бажання зробити що-небудь. На хвилину відчув велику спокусу розповісти їй все, поскаржитися просто, як рідній сестрі (Андрій Головко, II, 1957, 562); Спокуса велика — поговорити, побути разом з цікавими людьми (тут буває письменник Бунін, Черемнов і інші) — а через те часами грішиш проти роботи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 414); Перший десяток татар промчав стрімголов. Важко було стриматися від спокуси, хотілося вискочити з лісу і зчепитися з ворогом (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 589); // Те, що збуджує чуттєвий потяг. — Ну та й молодиця! Оце яка спокуса! Овва! Ну та й цяця! Хоч залицяйся або женихайся! (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 213); За складками її простенької одежі крилась завидна спокуса духмяної молодості (Михайло Стельмах, II, 1962, 152); Від спокус земних я панцир маю, — Любов твою, незайману красу (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 146).

♦ ◆ Далі від спокуси (спокус) — щоб уникнути біди, неприємностей. Відніс [Удовенко] автомат з двору далі від спокуси, закинув у яр (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 29); Явдоха швидше та швидше тягла синка на край майдану, далі від гемонських спокус (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 190).

2. заст. Гріховне випробування; гріх. [Парвус:] Тільки ж вислухати, як той поганин ображав бога і перемовчувать — се теж спокуса (Леся Українка, II, 1951, 408); Сташка призналась, що з охотою читає ще релігійні книги.. про грішниць, що покаялись, а потім стали святими, про те, як святі борються з спокусами (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 384); У «Житії Антонія Великого» читачів цікавили перипетії боротьби Антонія з бісівськими спокусами (Історія української літератури, I, 1954, 50).