Ненечка

Ненечка, -ки, ж. Ум. отъ неня.

1. Пестл. до неня 1. Ненечка її Амата В душі своїй була строката, Не всякий їй любився зять (Іван Котляревський, I, 1952, 165); [Русалка:] Дивіться, он той, що там блукає, такий як батько еаш, що вас покинув, що вашу ненечку занапастив (Леся Українка, III, 1952, 218); * Образно. Заридав.. На могилі дух: — Україно, ненечко, Доки ж твоїх мук? (Іван Франко, XIII, 1954, 163).

2. У знач. виг. уживається для вираження переляку, здивування, радості і т. ін. На ввесь гай гукать зачав [Вовк]: — Ой, ненечко! Рятуйте! Поможіте! Ловіте злодія, держіте! Добро моє покрав! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 23).

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 343.

Ілюстрації