Митра

Ми́тра, -ри, ж. Митра.

Сучасні словники

Ми́тра (грец. μίτρα — «пов'язка на голову», «тюрбан»)[1] — богослужбовий головний убір єпископа та ієреїв, нагороджених архієреєм за особливі заслуги перед церквою. Митра являє собою розширену й заокруглену вгорі корону, оздоблену іконами; архієрейська митра вдодатку оздоблена дорогоцінними каменями.

Опис

Митра-корона — архиєрейська митра (іноді ієрейська), в якій над нижнім пояском зроблено, як правило, вінець з 12 пелюсток — це єдина принципова відмінність митри-корони від звичайної православної митри. Якщо на митрі є дорогоцінні камені, вони символізують терновий вінок, накладений під час страстей на голову Ісуса Христа.

У «Настольной книге священнослужителя»[2] такий опис митри: «Сучасна митра — багато прикрашена парчовим шиттям, оксамитом, бісером, дорогоцінним камінням та іконами висока тверда шапка, що плавно звужується до обідка навкруг голови. Таку форму митра набула в XVIII—XIX ст. До того православні митри на Русі були схожі на корони візантійських царів пізнього періоду імперії. Іноді обідок митри являв собою зубчатий вінець».

В Україні збереглась митра першого католицького галицького архієпископа бл. Якуба Стрепи (†1409) та митра перемиських владик, за легендою перероблена з корони Данила Галицького (зникла в час Другої світової війни).

За свідоцтвами Феодора Вольсамона, патріарха Антиохійського (XII ст.) та блаженого Симеона, архиєпископа Солунського (XV ст.), «митру у вигляді корони — багатого царського головного убору — вперше стали носити в IV ст. у нерозділеній Церкві римські папи. Потім на ІІІ Вселенському соборі (431 р.) святий Кирил Олександрійський одягнув митру-корону як представник Папи Римського Целестіна; до XII ст. подібні митри носили на Сході лише олександрійські патріархи, а потім — константинопольські. Інші представникі церкви, митрополити чи єпископи носили митри-пов'язки (вінці) простого древнього зразку, клобуки та шапки. Російські архиєреї також носили митри-шапки подібні до князівських, облямовані хутром та прикрашені шиттям та іконами. Такі шапки-митри з'явилися у Московському князівстві в XV ст. — до того святителі не знали іншого головного убору, окрім клобука. У середині XVII ст. митри-корони з'явилися і в російській церкві, а з 1705 р. митра стає головним убором не тільки архиєреїв, але й усіх архимандритів. Указом імператора Павла І від 18 грудня 1797 р. митру як винагороду призначалося давати протоієреям за особливі заслуги.

Ілюстрації

Джерела та література

Настольная книга священнослужителя», Т. 4, Издательство Московской Патриархии, 2001. С. 146—147 Журнал Московськой патриархии, 1989, № 3. с.7