Дичок
Дичок, -чка, м. 1) = Дичка. 2) Залетѣвшій изъ чужого пчельника и собранный въ улей рой пчелъ. 3) Дикая лошадь. О. 1862. I. 17. 4) = Вівсюг. Вх. Лем. 410.
Зміст
Словник української мови в 11т.
ДИ́ЧКА, и, жін. Дике, некультивоване плодове дерево. Найкращий період для окулірування — це кінець липня — середина серпня, коли кора на дичках легко відстає і живці на маточних деревах достигли (Колгоспник України, 7, 1958, 34); — Отак-то глянеш навкруги — верба, осика або якась фруктова, копійчана дичка (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 255); * У порівняннях. Зроду не гостював Андрій, не бував на людях, ..ріс, як дичка за хатою (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 44); // Плід цієї рослини. Любий брате, визріває дичка, Груші ударяють у спориш (Любов Забашта, Вибр., 1958, 26).
Ілюстрації
|
|
|
|
