Кипоть

Ки́поть, -птю, м. Копоть, сажа. Аж заплакали: змили той кипоть, що за сім літ на серці осів. Г. Барв. 96.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

1. Cажа від диму, що осідає на будь-якій поверхні, що покриває кого-небудь або що-небудь ◆ У хутра розгойдувалася, точно богу молячись, розпатлана баба невизначеного віку, з неясним, під кіптявою, обличчям. Максим Горький, «Життя Клима Самгіна», 1928 г. ◆ З гасових ламп стовпами валила жирна кіптява. К. Г. Паустовський, «Повість про життя. Час великих очікувань », 1958 г.

2. перен. Осад, наліт чогось ◆ І Ареф'єв на кілька хвилин відчуває всередині себе почуття такої свіжості, чистоти і ясності, як ніби чиясь невидима рука ніжно і дбайливо стерла з його душі всю накопичену на ній кіптяву ненависті, заздрості, роздратованого самолюбства, пересичення і нудьги. А. І. Купрін, «На замовлення», 1901 г.

3. Ніготь або кіготь. Тлумачний словник Даля.

Ілюстрації