Розіграти

Розіграти. См. Розігрувати.

Словник української мови

РОЗІГРА́ТИ див. розі́грувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 682.

РОЗІГРУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗГРАВАТИ, аю, аєш, недок., РОЗІГРАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Виконувати, відтворювати що-небудь у формах сценічного мистецтва. Дівчата розбиваються на два гуртки.., розігруючи все, про що співає пісня (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 121); Незадоволення князя.. розвеселило його [Гоголя]. Вони розігрували тепер з князем комічну сценку — «Бундючний чиновник і смиренний прохач» (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 411).

2. перен. Прикидатися ким-небудь, видавати себе за когось іншого. — Розігрувати з себе грішника, який кається... Ні, я не з таких (Олесь Донченко, V, 1957, 556); Намагався [Преображенський] інколи розіграти скромну людину (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 172); // Зображувати що-небудь удавано, нещиро. Шаукен розіграла перед усім аулом палку радість, кинулася йому на шию (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 153).

Розігрувати (розіграти) роль: а) відтворювати образ кого-небудь. Були такі сусіди, які чомусь ненавиділи мене за моє вміння розігрувати ролі й зображувати різних відомих усім людей (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 33); б) (кого, яку) удавати з себе кого-небудь. Катерина II, розігруючи роль просвіченого монарха, умудрялась в один і той же час і вільнодумні листи писати до Вольтера і тут же в себе в Росії забороняти писати про свободу (Павло Тичина, III, 1957, 214); Йому подобалося розігрувати роль непокірного бунтаря, для якого не існує ні звичаїв, ні порядків (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 19).

3. Граючи в яку-небудь гру, доводити її до кінця, до якого-небудь результату. В купе спального вагона четверо пасажирів.. грають в преферанс. Щойно розіграли чергову партію (Андрій Головко, I, 1957, 437).

4. Розподіляти, присуджувати що-небудь через лотерею, шляхом жеребкування і т. ін. Футболісти вибігли на поле. Стали в два ряди, привітались і, розігравши поле, розійшлись на місця (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 208); Тут [у музеї Т. Г. Шевченка] є відомий портрет В. А. Жуковського роботи великого російського художника К. П. Брюллова, який у 1838 році розіграли в лотерею і на виручені гроші викупили Шевченка з кріпацтва (Наука і життя, 3, 1961, 19).

5. розм. Обманюючи, ставити в безглузде становище; піддурювати. [Фрося:] Коли б я вирішила на Курильські їхати, давно б уже курс взяла! [Костя:] Ти що — розігруєш мене? Сама ж умовляла... не їхати (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 237); [Батура:] Вона не знає, що я тут [на острові]. Сховаюсь у комиш, розіграємо її (Олександр Корнійчук, II, 1955, 223); [Ольга:] Заспокойтеся, вас просто одурили або розіграли (Вадим Собко, П'єси, 1958, 360).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 682.

Ілюстрації