З’їзди́ти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:19, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
З’їзди́ти, -джу́, -ди́ш, сов. в. з’їхати, з’їду, -деш, гл. 1) Съѣзжать, съѣхать, выѣзжать, выѣхать. Инколи трапиться гора, так з неї знов з’їдеш на рівне. Ком. І. 7. 2) Уѣзжать, уѣхать. Паки під той час з’їхали у гостину кудись на чужу сторону. МВ. (О. 1862. І. 97). З’їду я од вас, мамо. Мнж. 38. 3) З’їхати з глузду. Рехнуться. Скажений, ти з глузду з’їхав! Шевч. 300. 4) З’їхати ні на що. Разориться, обѣднѣть. Ном. № 1850.
