Школярство

Школярство, -ва, с. 1) Школьничество. 2) Соб. Школьники. То погань так верзла, школярство так брехало. О. 1861. III. 94.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ШКОЛЯ́РСТВО, а, с.

1. Збірн. до школя́р; школярі. — Плюнь, серце, на того, хто так тобі сказав. Що буцім бог жінкам волосся довге дав За те, що розум їм укоротив чимало: То погань так верзла, школярство так брехало! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 59); Довбня сердитий ходив поза школярами й плювався, бурмочучи собі під ніс. Веселе школярство не проминуло і з того посміятись (Мирний, IV, 1955, 109).

2. рідко. Перебування в школі. Повіяло нудом давнім, кошмарним, що заносив колись із школи в рідну хату в часи школярства (Вас., І, 1959, 359); — Узявся вчить, то буду вчить у шахті, без школярства! (Дор., Три богатирі, 1959, 22).

3. перен., зневажл. Наслідування примітивних, схоластичних норм, зразків; несамостійний, учнівський підхід до чогось.

Тлумачний словник Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940

Школярство, школярства, мн. 1. Те ж, що шкільництво (устар.). 2. Сухий педантизм, схоластична дріб'язковість в поглядах, у відносинах до чого-небудь. Школярство в науці.

Орфографічний словник української мови. 2005

школя́рство іменник середнього роду

Ілюстрації