Навід
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:39, 10 жовтня 2018; N.pylypchenko (обговорення • внесок)
На́від, -воду, м. 1) Указаніе, наущеніе. 2) да́ти на́від. Дать указаніе, навести на путь, научить, какъ сдѣлать что-нибудь. Ном. № 13757.
Зміст
Словник української мови: в 11 томах
НА́ВІД, воду, чол., заст. Вказівка, порада. ♦ Дати навід — дати вказівку, порадити, навчити, як треба зробити що-небудь.
Ілюстрації
|
|
|
|
