Тлуса
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:20, 8 жовтня 2018; N.pylypchenko (обговорення • внесок)
Тлуса, нар. Рысью. Та що се за коні, от як чаталає ними; я як пустю своїх тлуса, то далеко покину їх ззаду. Уман. у.
Зміст
Словник української мови: в 11 томах.и
РИ́ССЮ, ТЛУСОЮ присл.
1. Швидким алюром, середнім між галопом і ступою (про коней). Коні.. рвонулись риссю, зашелестів під колесами пісок (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 35); // Верхи на конях цим алюром (про людей). Козаки знову сіли на коней і риссю спустились у долину (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 9).
2. розм. Бігом, швидко (про людей). Наказав [голова] шоферові риссю мчати до колгоспу по воли (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 137).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 268.
2.Український тлумачний словник
