Краяти

Краяти, краю, -єш, гл. 1) Рѣзать, разрѣзывать. Яблучко крають. Грин. III. 10. Краяти коровай дрібненько. Мет. Опанас поставив чарку, оселедець крає. Мкр. Н. 2) Кроить. Сукню крайте. Грин. III. 101. 3) — серце. Раздирать, разрывать сердце. Не край мого серця. Мет. 12.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках КРАЯТИ, краю, краєш

1. Різати що-небудь на шматки, на частини; розрізувати, розтинати. Грицько виніс із хати буханець хліба і краяв на кусні (Лесь Мартович, Тв., 1954, 116); Крають плуги для нового засіву Землю, від ран живоносних щасливу (Максим Рильський, III, 1961, 230); // Різати що-небудь взагалі; тяти. Поки ніж не крає, дерево не грає. А хто вріже глибоченько, тому заспіває (Леся Українка, I, 1951, 217); // перен. Вриватися, врізуватися в простір, у воду тощо. Повітря .. крає гострий жіночий голос (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 239); Архип.. спостерігає, як швидкі блискавиці, ламаючись у всіх напрямках, крають чорну пелену неба (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 88); Ось вже крають воду весла, Хвиля легко плеще в борт (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 37). ♦ Краяти серце (душу) чиє, кому — завдавати муки, душевного болю кому-небудь. Жаль гострим ножем краяв йому серце (Панас Мирний, I, 1954, 324); Думки, спогади краяли серце Костомарова (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 463).

2. розм. Те саме, що кроїти. Кравець крає, як йому сукна стає (Номис, 1864, № 9899); Пану чоботи він краяв Та купця корив і лаяв (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 177).

3.Краяти, краєш, крає,краю Краяти, різати на шматки, на частини; розрізувати, розтинати.

Ілюстрації

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]