Загрімати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:04, 30 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Загрімати и загрима́ти, -ма́ю, -єш, гл. 1) Загремѣть, застучать. 2) — на кого. Закричать на кого. Батько часом на нього загрима. О. 1862. VIII. 19. 2) — кого. Постоянными криками, бранью отупить кого. Ще в сповиточку загримають тебе. МВ. І. 45.
Загріма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. загреміти, -млю, -миш, гл. Начинать гремѣть, загремѣть. Грім уп’ять загрімає. Констант. у. Ой загреми, громику, над моєю кімнатою. Мет. 259. Заревіло, загреміло, застугоніла земля. Стор. М. Пр. 143.
