Єщірка

Єщірка, -ки, ж. = Ящірка. Шух. I. 22. Опис Загальна довжина сягає до 16 см. Тулуб зверху часто має яскраві кольори, здебільшого зелений. Черево жовтуватого, лимонного забарвлення. Статевий диморфізм проявляється у різних кольорах самиці та самця, останній темніший. Тулуб стрункий, хвіст досить довгий. Має здатність відламуватися при небезпеці (самокаліцтво). Шкіра вкрита дрібною лускою. Голова зверху має правильно розташовані щитки, які лежать поверх зрослих із черепом кістяних пластинок — остеодерм. На хвості луска утворює правильні кільця. Є в наявності стегнові пори. Очі мають подільні повіки, на нижньому розташовано прозоре або напівпрозоре віконце. Скронні дуги добре розвинуті.

Спосіб життя Полюбляють піски, степи, зарості чагарників, лісисту місцину. Харчуються комахами, безхребетними, молюсками, гризунами, пташенятами, плодами й ягодами.

Це яйцекладні ящірки. Самиці відкладають за 1 раз до 14 яєць. Може бути кілька кладок протягом сезону.

Розповсюдження Європа, Азія, Північна Африка.

Представники роду в Україні В Україні поширені:

ящірка прудка (Lacerta agilis), до 20 см довжиною — по всій Україні; ящірка зелена (Lacerta viridis), до 40 см у довжину, занесена до Червоної книги України; ящірка живородна (Lacerta vivipara), рідкісна; ящірка кримська (Lacerta taurica) — у горах Криму; ящірка скельна (Lacerta saxicola) — у горах Криму. Види Рід Lacerta містить такі види[1]

Lacerta agilis Linnaeus, 1758 Lacerta bilineata Daudin, 1802 Lacerta media Lantz & Cyrén, 1920 Lacerta mosoufi Baloutch, 1976 Lacerta pamphylica Schmidtler, 1975 Lacerta schreiberi Bedriaga, 1878 Lacerta strigata Eichwald, 1831 Lacerta trilineata Bedriaga, 1886 Lacerta viridis (Laurenti, 1768)

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Зовнішні посилання

Посилання ДНК ящірки зберігає інформацію про втрату хвоста (рос)