Зорати

Зорати, -рю, -реш, гл. Вспахать. Зорав приймакприймаченько зо три десятини. Чуб. III. 127.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗОРА́ТИ див. зорювати. Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 686. ЗО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗОРА́ТИ, рю, реш, док., перех. і без додатка. 1. Обробляти землю плугом Блискучі срібні лемеші зорювали незайману землю (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 47); Зорав, посіяв він горох, заволочив, Аж тут і дрібний дощ ріллю його змочив (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 60); Подивіться ви у поле, Як засіяні лани, Трактористи все зорали, — Більш не буде цілини (Максим Рильський, III, 1956, 51); * Образно. І чим тільки цей ненависний Роман зміг закрутити їй голову, якими словами зорав і засіяв її серце? (Михайло Стельмах, I, 1962, 475). 2. Орючи, знищувати що-небудь. Селяни давно вже зорали межі, в гурті живуть щасливо, в добрі і достатку (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 41); * Образно. Між селом і містом — у цвітінні — Мій народ зорав навік межу… (Терень Масенко, Побратими, 1950, 15). 3. тільки док. Норити землю, наробивши заглибин, вибоїн; // перен. Укрити зморшками (обличчя і т. ін.). Нестаток, і тяжка робота, і натуга Зорали зморшками чоло (Іван Франко, X, 1954, 42); На хвилину він заплющив очі, і всі вісімдесят років зморщок, що глибоко зорали вздовж і впоперек його лице, раптом напружились і схрестились одна з одною (Олександр Довженко, I, 1958, 498). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 688. Коментарі (0) ЗОРЮВА́ТИ, юю, юєш, недок. 1. Ночувати просто неба. Як де стануть зорювати.., то поки каша укипить, от чумацтво і розказує усяк, де хто ходив, що чував і що видав (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 229); — А поки що будьте здорові. Не зорювати ж нам під чужою хатою (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 70); // Спати на зорі, на світанку. — Отак з ночі схопився [Захарко]! Ще зорював би саме, — зітхнула мати (Іван Ле, Право.., 1957, 17). 2. розм. Не спати вночі. І от робота скінчена. Сидиш Перед вікном відчиненим — зорюєш — І відчуваєш, як у грудях серце Наповнюється тихим рівним світлом (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 98).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Орати, -рю́, -реш, гл. Пахать. Чи не оре милий плугом? Чуб. V. 1. Тяжко сіяти, коли ніщо орати. Ном. Не сіявши, не оравши, не буде жито родити.Мет. 86.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ОРА́ТИ, орю́, оре́ш, недок., перех. і неперех. Обробляти землю плугом, сохою. Раптом уявляється йому, що Семен оре на цій ниві; його плуг блискучим лемешем ріже поле скибою (Коцюб., І, 1955, 106); Яким Мачук орав у полі на ярину (Кобр., Вибр., 1954, 43); Орали двома парами биків. Першою — Тимко з Марком, а другою — Охрім Горобець із Денисом (Тют., Вир, 1964, 10); * Образно. Журба плугом по серцю оре (Укр.. присл.., 1955, 35); // перен., розм. Розпушувати, зривати поверхню чого-небудь. Її [пустиню] орали кінськії копита, Скородили списи, тьмив сонце дим (Фр., XIII, 1954, 281); Кулі різали гілля зовсім близько і орали землю на два кроки (Смолич, І, 1953, 93); Не відходячи один від одного, вони довго петляли в сліпому коловороті завії, падали, по пояс провалювались у замети і підводились, орючи сніги (Стельмах, Хліб.., 1959, 254). Ора́ти на зяб див. зяб. ◊ Ора́ти но́сом зе́млю (сніг): а) падати обличчям у землю, сніг. Він перекидався, орав носом сніг, летів сторч (Сенч., Опов., 1959, 13); б) рідко. Журитися, сумувати. — А чого, козачко, ореш носом? Мо, вдома що сталося? — допитувався дід (Кач., II, 1958,41). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 737. Орати, рю́, реш, гл. Пахать. Чи не оре милий плугом? Чуб. V. 1. Тяжко сіяти, коли ніщо орати. Ном. Не сіявши, не оравши, не буде жито родити. Мет. 86. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

ПООРАТИ -ремо́, -рете́, док. 1) перех. і без додатка. Зорати що-небудь (про багатьох); зорати багато чогось, у багатьох місцях. 2) розм. Порити землю борознами, рівчаками, заглибинами і т. ін. у багатьох місцях. || перен. Укритизморшками (обличчя, лоб і т. ін.). 3) неперех. Орати якийсь час.

Ілюстрації