Дрібка

ДРІБКА, и, жін.

1. Невелика частина, мала кількість чого-небудь. Їм страшно навіть подумати про такі гроші, хоч самі по дрібці ще більше тратять (Іван Франко, VII, 1951, 360).

2. Те саме, що грудочка. Виступили повагом три діди, Три чисті білі хліби несучи 3 дрібками солі, звичаєм прадавнім, І подали з уклоном трьом грузинам (Максим Рильський, I, 1956, 422); Коли хурщики виймали істи свіжу булку з ковбасою — Майдан мав для того чорний хліб і дрібку цукру (Яків Качура, II, 1958, 8). ♦ До дрібки, діал. — повністю, цілком, дощенту, геть-чисто. Коли старий будинок звалиться.. до дрібки, коли руїни згорять і спопеліють, то й новий будинок поставити не тяжко (Іван Франко, V, 1951, 252).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 413.