Хаптур
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:10, 6 жовтня 2018; Iobondar.fzfvs18 (обговорення • внесок)
КА́ПТУ́Р, каптура, чол.
1. Те саме, що відлога. Дядько Яким був у довгому чорному кобепяку з каптуром, нап'ятим на голову (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 139); — Бувайте здоровенькі, бо мені ще на станцію треба, — промимрив він, нап'яв на голову каптура й пішов (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 112).
2. Те саме, що клобук. Владика, не скинувши ні ряси, ні каптура, на ходу вчепив до пояса шаблюку, ..вибіг на вулицю (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 383).
3. Старовинний жіночий головний убір із круглим наголовком, затягнутим кольоровою тканиною. Накладають [на голову молодій] каптур, як у других серпанок чи очіпок (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 97.
