Головань

Головань, -ня, м. 1) Съ большой головой. 2) Рыба: язь.

Словник української мови: в 11 тт.

ГОЛОВА́НЬ, я́, ч. 1. розм. Людина або тварина з дуже великою головою; головач. В камеру заглянув одноокий головань, поморщив носа (Збан., Єдина, 1959, 61); // перен. Про рослину з великою квіткою чи плодом на кінці стебла. Гляньте.. на ряди голованів-соняшників, що розійшлися по межах, мов що загубивши (Вас., II, 1959, 195).

АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 11

2. Прісноводна риба родини коропових.

Ілюстрації