Сінце

Сінце, -ця, в. Ум. отъ сіно.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Цікаві факти
- 4.1 Матеріал з Вікіпедії

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СІНЦЕ́, я, сер. Пестл. до сіно 1. Був собі журавель Та журавочка, Накосили сінця Повні ясельця (Український дитячий фольклор, 1962, 67); Замість пуху напірник можна соломою або сінцем набити (Панас Мирний, IV, 1955, 297); Що ж, спиняйте бистрих коней, Підкладіть сінця (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 38). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 227.

СІ́НО, а, с. 1. Скошена і висушена трава, яка йде на корм худобі. Пахне сіном серед луки, Розлягаються пісні: Грабельки побрали в руки Молодиці голосні (Граб., І, 1959, 299); У стайні хрумають коні смачне степове сіно (Мирний, І, 1949, 197); Поїзд вилинув на широкі степи.. Майнули в вікнах.. високі ожереди сіна (Н.-Лев., VI, 1966, 85); — Спати будеш у хижці чи в клуні на сіні? — В клуні (Стельмах, II, 1962, 76); * Образно. Матюха галантно розкланювався з дамами своєю копицею сіна. Шумно тиснув руку чоловікам (Головко, II, 1957, 44); * У порівн. Поверхня дерева нагрівається від сонця і пахне, як сіно з копиці (Ю. Янов., II, 1958, 140); // Трава, признач. для заготівлі такого корму. Остап косив у писаря сіно (Мирний, І, 1949, 132); В результаті поліпшення луків підвищилася врожайність сіна(Хлібороб Укр., 11, 1966, 12). ◊ За сім вовкі́в копи́ця сі́на показа́лася кому — хтось безпідставно перебільшує небезпеку, загрозу чого-небудь. — Я ще не переконаний, та маю підстави гадати: у вашого хворого закупорена якась глибока вена або капіляри.. — ..Я й так бачу, що вам, дорогий колего, за сім вовків копиця сіна показалася! (Шовк., Людина.., 1962, 259); І ко́зи [були́ (бу́дуть)] си́ті, і (й) сі́но ці́ле див. коза́; Піти́, як го́лка в сі́но — безслідно зникнути у натовпі. Зібравшись з духом, він шугнув у текучий натовп, пішов, як голка в сіно (Гончар, І, 1959, 45); Шука́ти го́лку в сі́ні див. го́лка; [Як] соба́ка на сі́ні див.соба́ка.

2. тільки мн. сіна́, і́в. Лука з ростучими на ній травами; сама трава, яку косять для корму худобі. Хмара.. пустила в одповідь вогняну стрілу.. — Нещастя! — стиснула руки Палагна,— чисто виб’є сіна… (Коцюб., II, 1955, 341); Одспівала коса моя, Сохнуть теплі сіна́. Переходжу лісами я — Тишина, тишина… (Рильський, II, 1960, 25); — Я думаю завтра вже почать косовицю. За Ташанню вже сіна готові (Тют., Вир, 1964, 193).

СІНО… Перша частина складних слів, що відповідає слову сі́но у 1 знач., напр.: сіноворуші́ння, сінопостача́ння, сінопресува́льний, сінопу́нкт і т. ін. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 226.

Сіно, на, с. Сѣно. Коли сіно в стозі, то забув о Бозі. Ном. № 85. Ум. Сінце. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 127.

сі́но — скошена й висушена трава, що йде на корм худобі; сіном або соломою застеляли покуть під різдвяний сніп; символ добробуту; кидали за подорожнім з побажанням добра; про багача, що дозволяв собі знущатися над бідним, казали: «Коли сіно в стозі, то й забув о Бозі». Не хвалися травою, а хвалися сіном (приказка); Сіно чорне, так каша біла (прислів’я); Сіно до Юрка, а хліб до Ілька (господарська порада берегти сіно до дня Святого Юрія, а хліб до дня Іллі-пророка). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра,

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СІНЦЕ́, я́, с. Пестл. до сі́но 1. Був собі журавель Та журавочка, Накосили сінця Повні ясельця (Укр. дит. фольк., 1962, 67); Замість пуху напірник можна соломою або сінцем набити (Мирний, IV, 1955, 297); Що ж, спиняйте бистрих коней, Підкладіть сінця (Мал., Звенигора, 1959, 38). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 227.

СІНО, а, сер. 1. Скошена і висушена трава, яка йде на корм худобі. Пахне сіном серед луки, Розлягаються пісні: Грабельки побрали в руки Молодиці голосні (Павло Грабовський, I, 1959, 299); У стайні хрумають коні смачне степове сіно (Панас Мирний, I, 1949, 197); Поїзд вилинув на широкі степи.. Майнули в вікнах.. високі ожереди сіна (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 85); — Спати будеш у хижці чи в клуні на сіні? — В клуні (Михайло Стельмах, II, 1962, 76); * Образно. Матюха галантно розкланювався з дамами своєю копицею сіна. Шумно тиснув руку чоловікам (Андрій Головко, II, 1957, 44); * У порівняннях. Поверхня дерева нагрівається від сонця і пахне, як сіно з копиці (Юрій Яновський, II, 1958, 140); // Трава, признач. для заготівлі такого корму. Остап косив у писаря сіно (Панас Мирний, I, 1949, 132); В результаті поліпшення луків підвищилася врожайність сіна (Хлібороб України, 11, 1966, 12). ♦ За сім вовків копиця сіна показалася кому — хтось безпідставно перебільшує небезпеку, загрозу чого-небудь. — Я ще не переконаний, та маю підстава гадати: у вашого хворого закупорена якась глибока вена або капіляри.. — ..Я й так бачу, що вам, дорогий колего, за сім вовків копиця сіна показалася! (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 259); І кози [були (будуть)] ситі, і (й) сіно ціле див. коза; Піти, як голка в сіно — безслідно зникнути у натовпі. Зібравшись з духом, він шугнув у текучий натовп, пішов, як голка в сіно (Олесь Гончар, I, 1959, 45); Шукати голку в сіні див. голка; [Як] собака на сіні див. собака.

2. тільки мн. сіна, ів. Лука з ростучими на ній травами; сама трава, яку косять для корму худобі. Хмара.. пустила в одповідь вогняну стрілу.. — Нещастя! — стиснула руки Палагна, — чисто виб'є сіна... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 341); Одспівала коса моя, Сохнуть теплі сіна. Переходжу лісами я — Тишина, тишина... (Максим Рильський, II, 1960, 25); — Я думаю завтра вже почать косовицю. За Ташанню вже сіна готові (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 193). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 226.