Білогривий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:50, 4 жовтня 2018; Vodermanska.ij18 (обговорення • внесок)
Білогривий, -а, -е. Съ бѣлой, свѣтлой гривой. Чр. 44. Ой куінь білогривий, козакъ чорнобривий. Грин. ІІІ. 245. Ум. Білогривенький.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках БІЛОГРИ́ВИЙ, а, е. Який має світлу або сиву гриву. [Човен] підскакував і плигав, немов нісся кудись на білогривих звірах (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 391); І десь летить зима полями на білогривому коні (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 20); * Образно. А з туману.. набігають Грізні, люті вали білогриві (Леся Українка, I, 1951, 68).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 183.