Пакосник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:06, 4 жовтня 2018; Ovdikhtiaruk.uk18 (обговорення • внесок)
Пакосник, -ка, м. Пакостникъ. К. ЧР. 245.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПА́КОСНИК, ПА́КІСНИК, а, чол., розм. Те саме, що капосник. — Що робити? Вити, давити пакосників — он що робити (Панас Мирний, IV, 1955, 177). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 18. КА́ПОСНИК, а, чол., зневажл. Той, хто робить капості. Галя мовчить, насупилась. — Той капосник зобижав(Панас Мирний, IV, 1955, 106).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
ПАКОСНИК, -ка, м. Пакостникъ. К. ЧР. 245.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
КА́ПОСНИК, а, ч., зневажл. Той, хто робить капості. Галя мовчить, насупилась.— Той капосник зобижав (Мирний, IV, 1955, 106). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 96.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
КАПОСНИК -а, ч., зневажл. Той, хто робить капості.
Ілюстрації
|
|
|
