Закурювати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:56, 30 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Закурювати, -рюю, -єш, сов. в. закури́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Задымливать, задымить. Затопила, закурила сирими дровами. Чуб. V. 262. 2) Закуривать, закурить. Люльки з пожару закурили. Шевч. 60. 3) Заканчивать, закоптить. 4) Запыливать, запылить что. 5) Только сов. в. Быстро побѣжать, быстро поѣхать. Закурив з Кам’янця вже парафіяльним попом. Св. Л. 134. 6) Начинать, начать курить водку, закурить. Отсюда закурити — запить, загулять. Продав усю худобу, та як закурив!
