ХИМЕ́РНИК, а, чол., розм. Те саме, що витівник. Я знав химерника і другого такого, Шевця та скрипаля (Максим Рильський, Поеми, 1957, 231).
Химерник, -ка, м. Чудакъ, странный человѣкъ. К. ЧР. 419.