Смирнота
Смирнота, -ти, ж. = Смирність. Не діймаю віри Антоновій смирності. Г. Барв. 328.
Зміст
Сучасні словники
СМИ́РНІСТЬ, ності, жін., рідко. Властивість за значенням смирний. Володимир Семенович був чудовий чоловік. Стілько смирності, делікатності.. я ще не стрічала у мужчини (Іван Франко, IV, 1950, 373); Хоч нерадо, але все-таки мусила Броня свою смирність відставити набік (Лесь Мартович, Тв., 1954, 444).
СМИРЯ́ТИСЯ, яюся, яєшся, недок., СМИРИ́ТИСЯ, смирюся, смиришся, док. Ставати смирним, покірним; коритися чиїй-небудь волі, впливу. [Єпископ (підходить повагом з дальшого кутка до Нартала):] Смирись, мій сину... (Леся Українка, II, 1951, 428); Кінь зробив великий стрибок.. Прикоротив [Григорій Іванович] уздечку. І кінь враз смирився і став (Юрій Смолич, V, 1959, 700); // Підкорятися чиїй-небудь владі, силі і т. ін. Тут іще чуєш предвічний той голос, і клониться дух у покорі, й смиряється бунт (Гнат Хоткевич, II, 1966, 408).
Ілюстрації
|
|
|
|
