Темний

Темний, -а, -е. 1) Темный. Темна нічка да й невидная. Нп. 2) Слѣпой. Не один же я на світі темний: єсть багато сліпих, та й живуть таки якось і без очей. Чуб. II. 46. Темний він був на очі, а ходив без поводиря. К. ЧР. 20. 3) Невѣжественный, непросвѣщенный. Твої слова простоту темну на добрий розум наставляють. К. Псал. 283. — на письмо. Неграмотный. Був один дуже старий чоловік з простого люду, хоч темний на письмо, да дуже розумний. О. 1862. X. 1. 4) Неясный, непонятный. Прислухавсь я пильно до притчі, не буде вона в мене темна. К. Псал. 114. Ум. Темненький, темнесенький. Окриє нас нічка темненька. Лукаш.

1. Позбавлений світла; погано освітлений, її взяли під руки і повели. Двері од темної хати лишились отвором (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 176); Місяця круг защербиться і знову пливе, повновидий, — Смертним віднови нема. В темнім житлі, де владика Еней, де Анк і Гостілій, Будем ми — порох і тінь (Микола Зеров, Вибр., 1966, 283); Дарма що живе він внизу дому; дарма що не світла, а скорше темна його кімната: вона ж [Любка] тут, вона освітить, вона окрасить усе (Гнат Хоткевич, I, 1966, 43); Я присвітив електричним ліхтариком, оглядаючи кутки і темні місця: на палубі не було нікого (Юрій Яновський, II, 1958, 160); // Уживається як постійний епітет до слова ніч і т. ін. Він без сну сидів усю ніч темну до білого світу (Марко Вовчок, I, 1955, 157); // Поринулий у темряву, темноту. Лопух край берега найшла, Лопух зо рвала [зірвала] і накрила, Неначе бриликом, свою, Свою головоньку смутную.. І зникла в темному гаю (Тарас Шевченко, II, 1963, 356); Вона зітхнула,.. встала і вийшла з хати у темний садок (Леся Українка, III, 1952, 583); Як часто хочеться іще хоч раз мені.. Рибалити з тобою до світання І розвести багаття в темнім борі (Любов Забашта, Вибр., 1958, 31).