Смітити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:27, 1 жовтня 2018; Msbenediktova.ij18 (обговорення • внесок)
Сміти́ти, -чу́, -тиш, гл. Сорить.
Зміст
Сучасні словники
СМІТИТИ, смічу, смітиш, недок.
1. Розкидати або губити сміття; насмічувати. [Маруся (зупинилась проти Микити і з жартом говорить):] А ти, парубче, не сміти по хаті (Марко Кропивницький, I, 1958, 71); [Онука (голосніше):] Я питаю, хто це тут смітить та сіє завжди бур'яни? (Степан Васильченко, III, 1960, 263).
2. перен., розм. Бути нестриманим у словах, у вияві своїх почуттів і т. ін. Дюрант вирішив чекати і слухати, Може, серед тих слів, якими так смітив Колінз, випаде вигребти йому зернину (Натан Рибак, Час.., 1960, 601).
Ілюстрації
|
