Вельбучний
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:35, 27 вересня 2018; O.komotska (обговорення • внесок)
Вельбучний, -а, -е. Важный, знатный. Я не вельбучний чоловік, їм і рибу просту, і хліб. Черниг. у.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВЕЛЬБУ́ЧНИЙ, а, е, діал. Поважний, знатний.
Ілюстрації
|
|
|
|
