Тенгериця

Тенгери́ця, -ці, ж. Раст. Кукуруза = Кендериця. Угор.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КУКУРУ́ДЗА, и, жін. 1. Рослина родини злакових, що має грубе високе стебло та їстівні зерна, зібрані в качан; маїс. Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті стеляться чудові городи, жовтіють тисячі соняшників, що ніби поспинались та заглядають поверх бадилля кукурудзи на річку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 168); Настали жнива.. Висока й міцна, як дубина, стояла по горах кукурудза, вип'явши напоказ грубі качани (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 246); Вітер шелестів соняшниками, вилискував листям кукурудзи (Олесь Гончар, II, 1959, 90).

2. збірн. Зерна цієї рослини. На гарячому черені мати насипали сушитись лущену кукурудзу (Олесь Донченко, V, 1957, 153); Молдавські страви характерні широким використанням кукурудзи, кукурудзяної муки та крупів (Технологія приготування їжі, 1957, 4); // Зерно в качанах. У великому довгому покої лежала висока купа кукурудзи, коло якої двоє робітників вибирали більші качани й вкидали до другого, меншого покою (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 121); Над вікнами сміялися разки зубастої кукурудзи (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 554).

Всесвітній словник української мови

КУКУРУ́ДЗА (рослина родини злакових, що має грубе високе стебло та їстівні зерна, зібрані в качан), МАЇ́С рідко, МЕЛА́Й діал., КЕНДЕРИ́ЦЯ діал.; ПШІ́НКА розм., ПШЕНИ́ЧКА розм. (перев. про качани). Найурожайніша злакова культура кукурудза, яку звуть маїсом, царицею, іспанським хлібом, турецькою пшеничкою, арабським зерном, сарачинським просом, з’явилась на європейському континенті після відкриття Колумбом Америки (з журналу); Навкруги, Забувши, де ті й береги, Шумує Хвилями пшениця, Густо-зелена кендериця Сміється, сповнена жаги (М. Рильський); - Ось потолочи тільки, іроде, мені пшінку, потолочи (Остап Вишня); - На високих стеблах кукурудзи, поміж довгим листям, заховалася смачна пшеничка (С. Журахович).

Ілюстрації