Загвіздок
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:17, 29 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Загвіздок, -дка, м1) Въ продѣтомъ сквозь отверстіе концѣ (болта, бруска и пр.) колышекъ пли гвоздь, препятствующій концу обратно выдвинуться изъ отверстія. Напр. въ возу верхніе бруски в полудрабку продѣты своими концами въ отверстія крижівниць и закрѣплены сзади загвіздками. Рудч. Чп. 250. 2) Чека, деревянный или желѣзный гвоздь, удерживающій колесо. Рудч. Чп. 250.
