Ґанчувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:38, 3 грудня 2017; D.buchynska (обговорення • внесок)
Ґанчувати, -чую, -єш, гл. 1) Браковать, находить недостатки. Котра дівчина вередує з женихами, ґанчує та плаче, то з єї оттак сміються. Уман. у. 2) Имѣть изъянъ, порокъ, недостатокъ. Ґанчує на ногу кобила. Канев. у.
