Чабрець

Чебрець — багаторічний невисокий напівчагарник з дрібним еліптичним листям і рожево-бузковими квітами, які цвітуть практично все літо. Насіння дозріває в липні–вересні

Ілюстрації

https://www.youtube.com/watch?v=h8PpAgq3i4k

Чебрець (чебрець, богороднична трава, чабер, чепчик) добре відомий у багатьох країнах, де його застосовують і як лікарський засіб, і як ароматну приправу до страв. Відвари та настої чебрецю звичайно вживають у народній медицині при захворюванні дихальних шляхів тощо. Крім того, чебрець використовують в ритуальних діях і магії. Ароматний дим чебрецю в Древній Греції застосовували при проведенні богослужінь. На Русі в період святкування Успіння пресвятої Богородиці чебрецем прикрашали ікони Божої Матері. У багатьох країнах цю траву вважають символом родючості і плодючості, тому вінки з чебрецю надягали нареченим. До того ж, чебрець використовували як різні обереги і поміщали в ладанки, оскільки, на думку знахарів, він охороняє від пристріту, злих духів.

Застосування в медицині Сушений чебрець і препарати з нього продаються в аптеках. Це відмінний антисептичний, бактерицидний, протигіпертонічний, потогінний засіб, він має виражену заспокійливу, болезаспокійливу, ранозагоювальну, протисудомну, сечогінну дію. Застосовується при лікуванні невралгій і невритів, захворювань шлунково-кишкового тракту і сечостатевої системи. Завдяки наявності ефірних олій, чебрець широко використовують при лікуванні захворювань органів дихання й застуд.

Різні препарати та збори з чебрецем використовуються і офіційною медициною. Широкий спектр застосування чебрецю пов'язаний з тим, що в ньому крім ефірних олій міститься цілий спектр корисних речовин — флавоноїди, камідь, жири, дубильні речовини, смоли, гіркоти, олеонолова, тритерпенова, тимунова, урсолова, кавова, хінна, хлорогенна кислоти та ін. У незначних кількостях є вітаміни та мікроелементи.

Важливо, що кількість протипоказань у чебрецю невелика. Його не рекомендують застосовувати при вагітності, а при захворюваннях щитовидної залози, печінки, нирок, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки використовувати тільки після консультації з лікарем.

Застосування в народній медицині Для використання в медичній практиці з чебрецю зазвичай готують настоянки, настої, відвари, екстракт і олійну настоянку. У деяких рецепти народної медицини використовується порошок із сухого листя або насіння. Його, наприклад, рекомендують давати вдихати хворим при непритомності. Препарати можна виготовляти як зі свіжого чебрецю, так із сушеного.

Без попередньої обробки свіжий чебрець застосовується для лікування ран, виразок, шкірних захворювань. Для цього вживають подрібнену траву, яку накладають на уражені ділянки шкіри. Подібним же способом його використовують для зменшення набряків, болю і свербіння після укусів комах — бджіл, ос, оводів та ін. До речі, про таке застосування чебрецю писав ще Авіценна.

У довідниках з народної медицини можна знайти різні варіанти препаратів з чебрецю в залежності від захворювань, які передбачається ними лікувати. Для приготування настоянки зазвичай беруть столову ложку сухої трави або 2 ложки свіжої на склянку окропу, настоюють 1-2 години в щільно закритому посуді. Приймають по 1-2 столових ложки 3 рази на день до їди при лікуванні туберкульозу, бронхіальної астми, захворюваннях дихальних шляхів, бронхів і легенів, при невралгіях, неврозах, безсонні, запаленні нирок і сечового міхура, як сечогінний і загальнозміцнюючий засіб.

Для лікування захворювань органів дихання крім вживання всередину настоїв або відварів застосовують інгаляції. Найпростіший варіант — залити чебрець окропом і дихати парою. Але краще використовувати для цього олію чебрецю,. При нежиті настоєм чебрецю промивають ніс, а при болях в горлі його використовують для полоскання. Настій покрапельно застосовують при захворюваннях очей. Олією або екстрактом чебрецю лікують герпес і запальні захворювання шкіри.

Ефірна олія чебрецю широко застосовується в ароматерапії, летючі речовини, що в ній містяться, мають антисептичну і тонізуючу дію, сприяють зменшенню головного і суглобового болю, зняттю напруги, гарному сну. Для цього можна за прикладом стародавніх жреців використовувати і дим тліючих рослин, але запах у диму досить специфічний. У селах висушене листя і квіти чебрецю іноді кладуть у подушки або розміщують у головах.

У народній медицині чебрець здавна застосовували для лікування алкоголізму, вважається, що він сприяє виробленню стійкої відрази до спиртних напоїв. Для цього використовують настій, який готують із суміші 5 частин трави чебрецю і 1-2 частин полину гіркого (5 столових ложки сухої трави на 1 л окропу). Вживаютьть по 1 столовій ложці 4 рази на день до їди. Курс лікування тривалий — не менше двох місяців.

Вважається, що препарати з чебрецем позитивно впливають на статеву функцію. Для лікування і профілактики простатиту та імпотенції в народній медицині використовують настої і олію чебрецю. Настої п'ють натще, а олію втирають в промежину. Для цього можна застосовувати і ванни з відваром чебрецю. Подібні ванни і компреси (припарки) з чебрецем застосовують і при шкірних хворобах, ревматизмі, вивихах, забоях, набряках.

Широко застосовується чебрець в косметології та кулінарії. Як прянощі його вживають при консервуванні, застосовують як приправу до м'ясних, рибних та овочевих страв, для приготування соусів. Самостійно або в різних зборах, чебрець використовується для заварювання чаю

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.

Чебрець // Фармацевтична енциклопедія Чебрець — унікальна лікарська та пряна рослина Чебрець на сайті The Plant List