Клуня

Клуня, -ні, ж. Рига, гумно, овинъ, житница. Мокрий апріль, а сухий май, то буде в клунях рай. Ном. № 446. Спогляньте на птаство небесне, що не сіють і не жнуть, а ні збірають у клуню. Св. Мт. VI. 26. Ум. Клунька. Побачила наших воликів та клуньку повну збіжжяГ. Барв. 258.

Сучасні словники

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Клуня, -ні, ж. Рига, гумно, овинъ, житница. Мокрий апріль, а сухий май, то буде в клунях рай. Ном. № 446. Спогляньте на птаство небесне, що не сіють і не жнуть, а ні збірають у клуню. Св. Мт. VI. 26. Ум. клунька. Побачила наших воликів та клуньку повну збіжжя. Г. Барв. 258.

Клуня

• КЛУНЯ

(-і) ж.; мол.; жарт. Голова. ПСУМС, 34. ♦ Валити в клуню. Бити когось. ПСУМС, 34.

клуня = стодола = стодоля (змен¬шене — стодолонька) — будівля для зберігання снопів, сіна, поло¬ви тощо, а також для молотьби, ві¬яння і т. ін.; якщо комора була найважливішою спорудою, бо там зберігали зерно, то клуня, або сто¬дола — найбільшою: туди звозили збіжжя, зібрані з поля снопи; каза¬ли: «Добрий квітень, мокрий май в клуні в серпні зроблять рай», «Якщо в стодолі кометиться (тобто молотять зерно), то в хаті весе¬литься, а коли тихо, то гостює ли¬хо»; дуже цінувалася в господар¬стві; коли закладали клуню, то під перший стовп сипали тридев’ять усяких зернин, щоб із клуні збіж¬жя не виводилося; див. ще повітка. Мокрий апріль, а сухий май, то буде в клунях рай (прислів’я); В пустій стодолі й горобці не тримаються (прислів’я); А вже ж твоя пшени¬ченька в стодолі (пісня); Заспіваю, голос ся накотить та й до тої стодолоньки, де любко молотить (коломийка).