Цилюрик
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:38, 29 листопада 2017; N.pylypchenko (обговорення • внесок)
Цилю́рик, -ка, м. Цырюльникъ. Федьк.
Зміст
Сучасні словники
ЦИЛЮ́РИК, а, чол., заст. Цирульник. Як оглядів цилюрик Марусю, та аж зацмокав. Став її розпитувати, де саме і як у неї болить? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 83). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 214.
Ілюстрації
|
|
|
|
