Бридити

Бридити, -джу, -диш, гл. 1) Внушать отвращеніе, отвращать. 2) = Бридитися. Чого ти став такий вередливий? усім бридиш. Подольск. г. Чи ти бридиш, куме? МВ. (КС. 1902. X. 145).

Сучасні словники

Словник української мови http://sum.in.ua/s/brydyty

БРИ́ДИТИ, джу, диш, недок., діал.

1. перех. Викликати в кого-небудь огиду. Підкупство бридило його гірш усього (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 36).

2. неперех. Бридитися. Чого ти став такий вередливий? Усім бридиш (Словник Грінченка).

Всесвітній словник української мови https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B1%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8

Словник синонімів

ГИДУВА́ТИ (відчувати огиду, відразу), БРИ́ДИТИСЯ, ГРЕ́БУВАТИ [ГРЕ́БАТИ], ГИ́ДИТИСЯ діал., БРИ́ДИТИ діал., ГЕ́РБУВАТИ діал., ГАНЬБУВА́ТИ діал. - Я вже одвикла й од м’яса й навіть не можу його їсти, бо чогось гидую (І. Нечуй-Левицький); - Якщо не бридитесь, Нелю, то наллю вам до моєї чарки (Ірина Вільде); - Ви гребуєте нашими харчами. Звикли до фешенебельних ресторанів (О. Копиленко); [Степанида:] Милості просимо!.. Нашим гостюванням не гребайте! (М. Старицький); Він не міг перемогти себе, щоби сісти де-небудь у тоту нечисть та нехар, котрої гидився (І. Франко); Молодий суддя відкинув пропозицію з обуренням, підкупство бридило йому гірш усього (Н. Кобринська); Батенькового слова мені не гербувати (Словник Б. Грінченка); - Чого, мила, смуткуєш, чи моєю маткою ганьбуєш? (П. Чубинський).

Ілюстрації