Ревний

Ревний, -а, -е. 1) Горькій, горестный. МВ. (О. 1852. III. 66). Ревні сльози. ЗОЮР. II. 296. Плачем ревним я заплакав. К. Псал. 36. 2) Искренній, задушевный, трогательный. Вислухай, Боже, ревну молитву. К. Псал. 138. Набравшись ізмалку всього, чим живе й дише селянин, він (Шевченко) підняв прості хатні розмови до високої пісні і разом зробив із них ревну, сердечну лірику і величний епос. К. (Хата).

Словники

РЕ́ВНИЙ, а, е. 1. Дуже ретельний, старанний у чому-небудь. В Москву тебе послав рідний колгосп, як доброго та ревного хлібороба (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 104); У ділі ж ми ревні, Лиш тіль грубуваті (Павло Усенко, Листя.., 1956, 170); Отож, мерщій відсіль — Барбос цей з ревних І відданих до смерті сторожів (Леонід Первомайський, II, 1958, 89); // Який відзначається ретельністю, старанністю. Красивий, спритний і хтивий лакуза за ревну службу був пожалуваний самою царицею патентом на чин сухопутного прапорщика (Михайло Стельмах, I, 1962, 15); — Материні піклування ревні теж іноді бувають не дуже розумними, — критично говорив дід Живиця (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 122). 2. Дуже щирий, зворушливий. Пісні були сумні, прості і ревні, аж краяли серце (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 315); Вона, переборовши на схилі своїх літ численні земні спокуси, цілком віддалася нині ревній каятьбі і молитвам (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 131). 3. Пройнятий гіркотою, сумом, болем; гіркий, сумний, болісний. Тоді напала на мене туга ревная, невсипуща, невгавуща, лихая і невмолимая (Марко Вовчок, VI, 1956, 252); Софта зітхнув. У зітханні тому почувся ревний жаль за могутнім колись краєм (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 293); З хати невиразно чути було ревне тужіння, наче по мертвому (Андрій Головко, II, 1957, 319); Впала [Дзвінка] йому на груди і забилась в ревному плачі (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 239). 4. розм. Дуже рясний, густий. Лан Білінський, скулившися і притуливши лице до лавки, плакав ревними сльозами (Іван Франко, IV, 1950, 237); Стояла осінь. Що може бути кращого за цю пору в Карпатах, як ще тумани не позатягували гори, як ще не пустилися ревні дощі, як ще тепло, сухо, а в садах і на нивах вродило!..(Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 61). 5. рідко. Те саме, що ревнивий 1, 2. І з-під вій зирнуть вони [очі] Мені лагідно — І на серці ревному Стане радісно (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 133); З лікарні з'являється Уляна,.. кидає ревний погляд на Макогона, який захоплений розмовою з Людою (Сава Голованівський, Драми, 1958, 200); Юрій до найменших дрібниць оглянув машину. Він перевірив усе ревним хазяйським оком (Вадим Собко, Зоряні крила, 1950, 18).

[1]

Словник синонімів ГІРКИ́Й (який виражає горе, страждання), ПРОГІ́РКЛИЙ, РЕ́ВНИЙ, ГОРЮ́ЧИЙфольк. (про сльози). Гірка посмішка перекривила Гнатове обличчя (П. Панч); Могили йшли по всій землі, Світились чистими зірками, У кожнім місті і селі Лились прогірклими сльозами (М. Гірник); Сідала [мати] то тут, то там у кутику і плакала ревними, гіркими сльозами (А. Крушельницький); Зажурився [козак], сердешний, і горючими сльозами вмивається (О. Стороженко).

РЯСНИ́Й (про дощ, сльози, піт - який безперервно падає, ллється), ГУСТИ́Й, РЕ́ВНИЙрозм.,ЩЕ́ДРИЙ, ЩЕДРО́ТНИЙ. Червоних маків розгорівся ряд Після дощу, ласкавого й рясного (М. Рильський); Дощ пороснув йому в гаряче лице, густий та холодний (Панас Мирний); Стояла осінь. Що може бути кращого за цю пору в Карпатах, як ще тумани не позатягували гори, як ще не пустилися ревні дощі, як ще тепло, сухо (А. Турчинська).

СТАРА́ННИЙ (який уважно виконує щось, чесно ставиться до своїх обов’язків), РЕТЕ́ЛЬНИЙ, СУМЛІ́ННИЙ, ДБАЙЛИ́ВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДНИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, АКУРА́ТНИЙ, СПРА́ВНИЙ, СО́ВІСНИЙ, ДОБРОСО́ВІСНИЙ, РЕ́ВНИЙпідсил., ПИЛЬНОВИ́ТИЙ, РЕВНИ́ВИЙпідсил. рідше, РВІ́ЙНИЙпідсил. рідше, УПА́ДЛИВИЙдіал., ПАДКОВИ́ТИЙ діал., ПАЗОВИ́ТИЙдіал., ЗАГА́РЛИВИЙдіал., СТАРЛИ́ВИЙдіал., СТАРОВЛИ́ВИЙдіал.; СКРУПУЛЬО́ЗНИЙ, ПЕДАНТИ́ЧНИЙ (який дотримується особливої точності, дуже чіткий у детальному опрацюванні чогось). Він змалку старанний в роботі, він знав ремесло (М. Упеник); Дівчата тямущі, ретельні, стрижка [овець] йде добре (І. Багмут); - Будеш старатися, будеш сумлінним - ніхто тебе в нас не покривдить, - обіцяла тим часом Ганна Остапівна (О. Гончар); Був він господар дбайливий, а вдачі тихої та поміркованої (Ю. Смолич); Не так-то й стара [Мотря].., а що роботяща, що запопадлива - то й сказати трудно (М. Коцюбинський); Діти ходили до школи, обоє були дуже пильні і чемні (С. Ковалів); У роботі Дорощук був справний. Він перший з понтонників оголосив себе ударником (О. Донченко); Невтомний робітник, він був при тім і солідний, незвичайно совісний робітник (І. Франко); Батько - добросовісний чиновник духовної консисторії (І. Ле); [Дзвонариха:] Славна в мене, Дмитре, дочка: і хороша, і моторна, і упадлива (М. Старицький); Загарливий до роботи (Словник Б. Грінченка); Уже закінчила роботу друга зміна, а Штарков і Осокін усе ще ходили по шахті. "Ох і скрупульозна людина!" - лютував Осокін (Д. Ткач). - Пор. посидю́чий.

СУМНИ́Й (який відчуває сум; який виражає або навіває сум), СМУТНИ́Й, ЗАСМУ́ЧЕНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, СУМОВИ́ТИЙ, ЖУРЛИ́ВИЙ, ЖУРНИ́Й, ПЕЧА́ЛЬНИЙ, БЕЗРА́ДІСНИЙ, БЕЗВІДРА́ДНИЙ, НЕРА́ДІСНИЙ, ЗАЖУ́РЕНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЙНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЧНИЙрідше,СКОРБО́ТНИЙ, СКО́РБНИЙ, СУМЛИ́ВИЙфольк.,ПЕЧАЛОВИ́ТИЙдіал.;ПОСМУ́ЧЕНИЙ (який став сумним - про всіх або багатьох); ТУЖЛИ́ВИЙ, ТУ́ЖНИЙ, ВАЖКИ́Й, СКРУ́ШНИЙ, ТРА́УРНИЙпідсил.,ТО́СКНИЙрідше (який виражає або навіває сум); ЕЛЕГІ́ЙНИЙ, МІНО́РНИЙрозм.,ЗАЖУ́РЛИВИЙрідше (який виражає сумовито-задумливий стан); РЕ́ВНИЙ (пройнятий сумом, гіркотою, болем); ПЛАКУ́ЧИЙ, ПЛАЧЛИ́ВИЙрідше (про музику, пісню тощо); МАРКІ́ТНИЙдіал. (сумний і незадоволений). Він повернув назад сумний (Панас Мирний); Сидить в темниці в’язень самотний, І скрізь блукає поглядом, смутний (Леся Українка); І журно так, важенько так робиться чумакові на серці - і дума він невеселую думу (М. Коцюбинський); Перед очима ненька. Некваплива, сумовита, вся сива, як голубка (Ю. Збанацький); - Я зроду не журлива і навіть журливих людей не люблю, - обізвалась Соломія (І. Нечуй-Левицький); Тихо ллється журна сповідь найдорожчої в світі людини, яка дала їй життя (І. Цюпа); Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна (Ліна Костенко); Ухопивши голову в долоні, цілими годинами сидить безщасна дівчина непорушно, потонувши в безрадісних думах, як в ранах (Г. Хоткевич); Стара згадала за літами Свою нерадісну сім’ю (П. Воронько); Не можу слухати меланхолійної музики (О. Кобилянська); Скорботна мати; Скорботна музика; Закрилася сумна сторінка Матвійового життя, замовк його скорбний голос (Мирослав Ірчан); Шумить-кипить бульвар. А я сиджу сумливий (А. Кримський); І грав би на сопілочці вербовій Тужливу ту мелодію без слів (І. Франко); Студія.. передавала старі тужні й тягучі пісні (І. Сенченко); Біля другої гармати двоє.. Важкі думки. Чи не останню ніч стоять вони біля грізного свого верстата (О. Довженко); Він.. впіймав скрушний погляд тітки Оксани (Ю. Мушкетик); Повертаючись до монастиря, почули вони тоскний рідкий дзвін (З. Тулуб); Бувало, що й ця самобутня поезія сільського надвечір’я настроювала Кіндрата на елегійний лад(А. Іщук); Ось перший сумний, мінорний акорд (Г. Хоткевич); Ці зажурливі спогади роблять твір ще людянішим (А. Малишко); Він не видержав її плачу ревного - затрусивсь увесь і захлипав (П. Куліш); Тяжку та плакучу заводить він пісню (Панас Мирний); Плачливі співи серце розбивали (І. Франко). - Пор. безнаді́йний, 1. невті́шний.

ЩИ́РИЙ (про розмову, пісню, вірш і т. ін. - який іде щиро від серця, душі), ДУШЕ́ВНИЙ, ЗАДУШЕ́ВНИЙ, ТЕ́ПЛИЙ, ПРИРО́ДНИЙ, РЕ́ВНИЙпідсил., ЧИСТОСЕРДЕ́ЧНИЙ, ЩИРОСЕ́РДИЙ[ЩИРОСЕ́РДНИЙ]. І полилась їх розмова - щира, непотайна (І. Нечуй-Левицький); Дмитро Іванович [Яворницький] вийшов на сцену, обняв кожного з кобзарів, подякував їм.. за їхні щирі пісні (І. Шаповал); Буває, що й ім’я забудуть. А пісня душевна - живе (М. Гірник); Кожному хотілось поділитися з друзями спогадами в тихій і задушевній розмові (З. Тулуб); Кілька разів читав і перечитував Шевченко теплі рядки Лизогубового листа (З. Тулуб); Вийшовши на волю.. людиною дорослою, з визначеним уже характером він [Т. Шевченко] не втратив своєї природної веселості й життєрадісності (П. Колесник); Вона.. цілком віддалася нині ревній каятьбі і молитвам (О. Гончар); Чистосердечні признання; Щиросерде визнання помилки.

[2]

РЕ́ВНО. Присл. до ре́вний. Самієвський полк працював ревно, спокійно й діловито, як величезна майстерня (Гончар, III, 1959, 342); Досі їй не доводилось зустрічати, щоб хтось так ревно ставився до найдорожчого у людині — до вірності (Баш, На.. дорозі, 1967, 104); Параскіца ревно молилась, а навкруги її хвилювалась зацікавлена та наелектризована юрма (Коцюб., І, 1955, 276); Мама тремтіла, мов у лихоманці, і плакала ревно (Смолич, II, 1958, 33). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 473.

Ілюстрації

Цікаві факти

Борис Грінченко також був ревний! «Борис Грінченко – знакова постать в українському державотворчому процесі, ревний борець за впровадження української мови у школах. Сенсом його життя була невтомна самовіддана праця. За свій короткий вік – всього 47 років – видатний фольклорист, перекладач, історик залишив низку фундаментальних етнографічних, мовознавчих, літературознавчих та педагогічних праць, став одним із перших авторів підручників з української мови та літератури», – зазначила посадовець.»

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Ревно