Праведний
Зміст
Словники
Праведність — важливе теологічне поняття в християнстві, ісламі та юдаїзмі. Це характеристика, яка передбачає, що людина слідує заповітам, які передбачає її віросповідання. Поняття «праведник» присутнє в більшості світових віровчень. Як впливова західна концепція, праведність (англ. righteousness) стала перекладом одного з центральних понять у конфуціанстві: ї 義 (yì, спрощена форма: 义). Але, на відміну від західної теології, воно містить перш за все етичний зміст: коректна побудова відношень між правителем та його народом, батьками та дітьми, чоловіком та жінкою. Через цю різницю у перекладі з китайської поняття ї поєднує коннотації праведності та справедливості. Певна збіжність із религійним змістом ї запроваджувалася китайським культом предків, де відповідальність перед батьками та обов'язки правителя були частиною відповідальності перед попередніми представниками клану, які, у стародавніх віруваннях, мали владу насилати нащадкам злидні чи благословення (див. en:Ancestor veneration in China).
[1]
ПРА́ВЕДНО. Присл. до пра́ведний. Велике тут було роздолля Тому, хто праведно живе (Котл., І, 1952, 149); І праведно господь великий.. Кайдани повелів кувать (Шевч., II, 1963, 122); Ой, скинь-бо з очей ти колишню полуду, Та праведно глянь, необачний (Стар., Вибр., 1959, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 501.
[2]
ПРАВЕДНИЙ, а, е. 1. Який дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії; безгрішний. З лози колисочку плете Та плаче праведная мати (Тарас Шевченко, II, 1963, 365); Було розкажуть нам, як на тім світі буде людям: що буде грішним, а що праведним (Нечуй-Левицький, I, 1956, 193); // Який узгоджується з релігійними приписами, але суперечить гуманним принципам. А сила Сатурнова іде та йде, І гріх той праведний плете (Тарас Шевченко, II, 1963, 417); * Образно. Праведнії зорі! Сховайтесь за хмару (Тарас Шевченко, I, 1963, 135); Сонце праведне над нами, в дружбі осіянними: разом ми з Росією! Разом з росіянами! (Павло Тичина, II, 1957, 310); // у знач. ім. праведний, ного, чол. Той, хто дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії; безгрішний. — Хіба гурії в раю веселяться отак з праведними (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 288).
Боже (господи) праведний — уживається як вигук для вираження подиву, обурення, нарікання і т. ін.
— Боже праведний, і як ти на світі таких іродів тримаєш, — з мукою виривається в Марти Біленко (Михайло Стельмах, I, 1962, 394); Господи праведний, і в кого воно таке вдалося розбишакувате? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 24); На путь праведну (праведних) вивести (спрямувати і т. ін.) — допомогти комусь зрозуміти хибність поглядів, поведінки і т. ін. Спасибі тим, хто вивів мене на путь праведну (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 337); На путь праведну (праведних) повернути — стати праведником, почати суворо дотримуватись заповідей, моральних приписів якоїсь релігії. Що поробилося з невісткою? Чи не хоче повернути на путь праведних, чи не спокутує свої гріхи? (Панас Мирний, IV, 1955, 67); Після трудів праведних — по роботі, після закінчення праці. Якось одного дня ввечері, після трудів праведних, сиділи уповноважені під дубом (Остап Вишня, I, 1956, 424); Плутати (переплутати) праведне з грішним — неправильно розуміти що-небудь. Сказився.. старий, переплутав праведне з грішним. Замість дробовиком бекасів по болоті ганяти, почав угодників глушити в хаті (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 7); Спати сном праведних (праведним сном) — те саме, що Спати (засинати) сном праведника (праведників) (див. праведник). 2. Справедливий, правильний. Коли Ми діждемося Вашингтона З новим і праведним законом? (Тарас Шевченко, II, 1963, 296); З твоїми мужніми синами Я рвав під ворогом мости, Коли лежала перед нами Дорога праведної мсти (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 38); Ми наструнчили ноги, але на Боровикове подвір'я вже статечно йшов, з виглядом праведного судді, наш батько (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 8); // Чесний, благородний. Наш радянський народ з миром сіє хліб, з миром його жне, праведним трудом збагачує (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 213); // у знач. ім. праведний, його, чол. Чесна, справедлива людина. І не встануть з праведними Злії з домовини. Діла добрих обновляться, Діла злих загинуть (Тарас Шевченко, I, 1963, 339); Я бачу вірність друзів бойових І нашу юність, славою сповиту, Я чую голос праведних, живих, Немовби ми зійшлись зі всього світу (Михайло Стельмах, V, 1963, 184).
Праведне діло — благородна справа, здійснення якої служить встановленню справедливості, людському благополуччю.
За праведне діло своєї голови не жалій, ну та й чужої не милуй! (Андрій Головко, II, 1957, 244); — Давно вже я молю бога, що коли доведеться помирати, то щоб на війні, за праведне діло (Олександр Довженко, I, 1958, 256). Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 500.
[3]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.] відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина Н. пра́ведний пра́ведна пра́ведне пра́ведні Р. пра́ведного пра́ведної пра́ведного пра́ведних Д. пра́ведному пра́ведній пра́ведному пра́ведним З. пра́ведного (іcт.) пра́ведний (неіст.) пра́ведну пра́ведне пра́ведних (іст.) пра́ведні (неіст.) О. пра́ведним пра́ведною пра́ведним пра́ведними М. пра́веднім пра́ведному пра́ведній пра́веднім пра́ведному пра́ведних Прикметник, ад'єктивне відмінювання 1a.
Значення який дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії; безгрішний ◆ немає прикладів застосування. який узгоджується з релігійними приписами, але суперечить гуманним принципам ◆ немає прикладів застосування. той, хто дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії; безгрішний ◆ немає прикладів застосування. справедливий, правильний ◆ немає прикладів застосування. чесний, благородний ◆ немає прикладів застосування. Синоніми: безгрішний Антоніми: грішний
[4]
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
ГАЙБОГ (БОЖНИЦЯ, БОЖЕЛІССЯ, ПРАВЕДНИЙ ЛІС) — священний заповідний ліс, гай чи байрак у наддніпрянських українців. В такому лісі суворо заборонялося вирубувати дерева чи навіть зламувати гілля. Дозволялося брати щепи з плодових дерев, біля яких, однак, треба було взамін залишити срібну чи золоту монету або іншу коштовність. (За О. Афанасьєвим).
