Дум
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:56, 28 листопада 2017; Нечипоренко Катерина Петрівна (обговорення • внесок)
Дум, -му, м. Мысли. Думу, думу в його було, як того шуму на морі, та все об дівчині. МВ. (О. 1862. І. 76). Чого се ти все думаєш? Коли вже ти перестанеш того думу? МВ. (О. 1862. І. 97). Не прийде мі на дум. Вх. Уг. 237.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)</big>
ДУ́М, а, и, жін. Те саме, що думка 1—4. Думи мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте хоч ви мене При лихій годині (Тарас Шевченко, II, 1953, 7); Нестір із дружиною перемовляється, повіря свої думи (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 28).
Джерела та література
• Словник української мови: в 4 тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
•Словник української мови: в 11 томах.(1970—1980)
