Дум
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:44, 27 листопада 2017; Нечипоренко Катерина Петрівна (обговорення • внесок)
Дум, -му, м. Мысли. Думу, думу в його було, як того шуму на морі, та все об дівчині. МВ. (О. 1862. І. 76). Чого се ти все думаєш? Коли вже ти перестанеш того думу? МВ. (О. 1862. І. 97). Не прийде мі на дум. Вх. Уг. 237.
Зміст
Словник синонімів
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Думка - 1.те, що з'явилося в результаті міркування, продукт мислення. І свої думки, і його солодкі слова склались в її серці, як сплетені квітки в віночку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 340); 2. те, чим заповнена свідомість. У мене одна думка: як би нам нашу красну мову так високо підняти, як підняв її Шевченко у пісні (Панас Мирний, V, 1955, 362); Капітан ішов і йшов, не зупиняючися, все занятий своїми думками (Іван Франко, VI, 1951, 413).