Заволока
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:12, 29 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Заволо́ка, -ки, об. 1) Захожій изъ чужой страны, бродяга чужестранный. Горе мені на чужині: зовуть мене заволокою. Чуб. V. 198. 2) Бревно, которымъ закладываютъ въ плотинѣ прорванное мѣсто, чтобы успѣшнѣе его задѣлать. Міусск. окр.
