Хвастик

Хвастик, -ка, м. = Хвастун. Мнж. 193. Хвастик з вас! МВ. (КС. 1902. X. 150).

Сучасні словники

<blink>ХВАСТУ́Н</blink> - хвастовита людина; хвалько.

Синоніми

• ХВАЛЬКО́ розм. (людина, яка любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь)

• ХВАСТУ́Н підсил. розм.

• ХВАСТ підсил. розм.

• ВИХВАЛЯ́КА підсил. розм.

• САМОХВА́Л, САМОХВА́ЛЕЦЬ (той, хто хвалить себе)

• ФАНФАРО́Н розм. (хвалькуватий базіка)

.

Використання в літературі

• Якщо Леон не пустодзвін, не хвалько і підприємство його справді так розвивається, як він тут наплескав, то йому, мабуть, скоро доведеться поширити виробництво (Ірина Вільде)

• Отой Вітя, що сидить на третій парті від столу, страшенний хвастун (О. Іваненко);

• [Данило:] От уже й видко, що ти хваст! Чого ж то так, що як про тебе, то й пісня буде, а про мене ні? (І. Карпенко-Карий)

• Всі прозвали вихваляку, вихваляку, задаваку: Кіт-хвастун (Г. Бойко)

• І в великому натхненні хоче ділом доказати [Атта Троль], що не марний самохвалець, а митець великий справді (Леся Українка).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 34.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 390.

Зовнішні посилання

WorldwideDictionary.org [1]