Марнотрат

Марнотрат, -та, м. Расточитель. Черн.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МАРНОТРА́Т, а, чол. Те саме, що марнотратник. Ані копійки без пуття! Не марнотрат я, не пияка (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 295); — Каменем мостять береги, бо стали багатими. — Не так багатими, як марнотратами (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 110). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 631.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МАРНОТРАТНИК, а, чол. Той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо. — Най йому куратора нададуть, бо він марнотратник. Або най перепише гринт на тебе, бо його ще не один ошукає (Лесь Мартович, Тв., 1954, 125); — Нас, вістових, все було за новими картами в місто ганяють [офіцери]. Марнотратники, скажу я вам, були, куди твоє діло: що ніч, то й нову колоду розпечатують (Олесь Гончар, II, 1959, 38); * Образно. Марнотратник життя, Краньцовський [герой повісті Л. Мартовича] ні разу не подумав навіть над тим, звідки беруться, ким і як творяться ті блага, якими він так байдуже розкидався (Жовтень, 2, 1956, 102).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 632.

Ілюстрації