Кликання
Зміст
Словник Грінченка
Кликання, -ня, с. Зовъ, призывъ.
Кликання, -ня, с. Зовъ, призывъ. Тобто це дія, яка передусім передбачає запрошення людей або звичайний поклик до себе. Приклад: На ніякі її кликання не відзивався [Владко], немовби був глухий. Українське весілля передбачало також кликання гостей. Також, кли́кання — старовинний обря¬довий акт, яким починається той чи інший обрядовий цикл; у вес¬няному циклі обрядів, зверта¬ючись до пташок (жайворонка, ластівки, ремеза, гоголя), закликали весну й літо; на Святвечір і Різдво кликали в хату Мороза «ку¬тю їсти», задобрюючи тим самим лихі сили; у весільному обряді на¬речена з дружкою кличе від свого імені та від імені батьків рідню, друзів і сусідів на весілля; у поми¬нальних святах кличуть покійних родичів: «Святії родителі, ходіть до нас хліба-солі їсти».
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КЛИ́КАННЯ, я, сер. Дія за значенням кликати 1—3. На ніякі її кликання не відзивався [Владко], немовби був глухий (Іван Франко, VI, 1951, 316).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 181.
