Разочок

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Разочок, -чка, м. Ум. отъ разок.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РАЗОЧОК 1, чка, чол. Пестл. до разок1. Ой, оглянься хоч разочок, Моя доле, на мене! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 14); — Володя, подзвони Басовій ще разочок. Як же в такий день без неї за стіл сідати (Вадим Собко, Справа.., 1959, 33).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 440.

Коментарі (0)

РАЗОЧОК 2, чка, чол. Зменш.-пестл. до разок2. І внучатам із клуночка Гостинці виймала [Ганна]: І хрестики, й дукачики, Й намиста разочок Яриночці (Тарас Шевченко, I, 1951, 320); Вона приязно всміхнулася, відкривши разочки білих зубів (Микола Олійник, Леся, 1960, 130); * Образно. — Любо, це ти? — здивовано зупиняється проти неї парубок. — Ні, не я, — відриває руки від обличчя і разочки сміху розкочуються по дорозі (Михайло Стельмах, I, 1962, 341).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 440.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РАЗОК 1, зка, чол. Пестл. до раз 1 1, 2. Ганить Хапко турецьку люльку, а проте кортить його: а нехай би з такої потягнути разок (Марко Вовчок, VI, 1956, 278).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 440.

Коментарі (0)

РАЗОК 2, зка, чол.

1. Нанизані на нитку, мотузку, дротину і т. ін. однорідні предмети; низка. На ній був сірий плащик, біла блузка, на шиї — тоненький разок коралів (Юрій Смолич, Ми разом.., 1950, 5); В кутках стоять снопи пшениці, жита й ячменю з наших ланів, на мотузках висять разки яровизованої картоплі (Олесь Донченко, V, 1957, 179); * Образно. Минуло літо: осінь гне ліщину, Густих зірок вивішує разки (Андрій Малишко, Книга.., 1954, 84); * У порівняннях. Вгорі, над Карпатськими хребтами, ніби разки намиста, пливли на далеку північ гуси та журавлі (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 245).

2. Сукупність предметів, розташованих послідовно один за одним, або осіб, що рухаються. Чіткими разками потужних ламп світилися великі мости (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 117); Напівзігнувшись, рухливим квітчастим разком швидко просуваються молоді сапальниці (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 92).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 440.