Шпалера

Академічний тлумачний словник:

1. перев. мн. Матеріал у вигляді широких смуг паперу, тканини тощо (перев. з малюнком) для обклеювання чи оббивання стін у житлових приміщеннях. Ради тієї цивілізації Олеся звеліла обклеїти залу білими шпалерами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 212); Старенька канапа сиротливо тулилася до стінки з облупленою шпалерою (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 23); Він тяжко зітхнув і простяг руку до вікна по махорку. Одірвав шматок цупкої шпалери, пожмакав між пальцями і, розправивши на долоні, сипнув дрібчастої махорки (Іван Микитенко, II, 1957, 82); Господарка.. лагодила на столі квіти, що скрашали накритий до бенкету стіл і свіжили темні шпалери кімнати (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 254).

2. Безворсовий настінний килим чи оббивна тканина з сюжетним або пейзажним зображенням, виконана ручним способом.

3. перев. мн. Спеціальні штахети або натягнутий на кілки дріт, яким плететься рослина або до якого прив'язують гілки дерев, щоб надати їм певної форми, Щоб краще використати площу теплиці, надземну частину рослин піднімають на шпалери (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 49); Вишня придатна для всіх форм вирощування: для штамба, напівштамба, куща та шпалер (Хлібороб України, 2, 1970, 30); В кооперативі села Ворован ми бачили дворічний виноградник, повністю поставлений на шпалеру, що дало можливість механізувати обробіток (Колгоспник України, 2, 1958, 44).

4. перев. мн. Ряди дерев або кущів з обох боків шляху чи стежки. Обставлена з обох боків шпалерами могутніх осик, що сплітались у верховітті, вулиця була схожа на алею парку (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 49); Рожеві, червоні, білі й жовті троянди стояли шпалерами понад стежкою з обох боків (Юрій Смолич, Ми разом.., 1950, 239).

5. перев. мн. Ряди, шеренги людей (перев. військових) обабіч шляху, вулиці тощо. Палац. На сходах сидить, схилившись, пан Каневський. Коло його рушниця. З обох боків — шпалерами вишикувалось військо (Степан Васильченко, III, 1960, 377); Вулиця була повна народу. ..Чоловіки й жінки стояли шпалерами вздовж вулиці, а коло самих хат стояли старі діди, обіпершися на палиці (Гнат Хоткевич, I, 1966, 107); Моряки витягнулись, взяли зброю на честь. Адмірал подивився, помалу підвів руку, взяв під козирок, за ним офіцери, і вони важко пройшли крізь грізні шпалери моряків (Олександр Корнійчук, I, 1955, 42).