Додому
Додому, нар. Домой. Іде додому мій миленький. Мет. Прихожу я додому, нема мого пана. Чуб. V. 1. Уже сонце на лану, я додому полену. Чуб. ІІІ. 248. Ум. Додомку, додомоньку, додомочку. Вернись, сину, додолоньку, змию тобі головоньку! Бал. 30. Кличе мати сина з коршми додомочку. Чуб. V. 33. Вони напасуться, водиці нап’ються і додомку притрясуться. Мил. 41.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДОДО́МУ, присл. У свій дім, на свою квартиру, до своєї сім'ї. Поспішалася вона од людей геть додому, до своєї хати (Марко Вовчок, I, 1955, 169); Пізно ввечері поверталась Галина зі зборів додому (Олесь Донченко, II, 1956, 496); // На батьківщину, у рідні місця. Чути: героїв везе [Арго], несмертельною славою вкритих, хоч і не всім, що пішли, довелося вернути додому (Іван Франко, XIII, 1954, 315); Кінець війні. Додому (Олександр Довженко, I, 1958, 36).
