Подруга

По́друга, -ги, ж. Подруга. Було то таких три жінки і такі були подруги, що одна од другої нікуди не піде. Рудч. Ск. І. 165. Ум. По́дружка, подруженька, подружечка.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПОДРУГА, и, жін. Дівчинка, дівчина або жінка, яка дружить з ким-небудь. Зневажають подруженьки Подругу свою (Тарас Шевченко, II, 1963, 12); Мар'яна і Ганна були найкращими Катрусиними подругами (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 22); * Образно. Як сестра, схилилась над тобою Невтомна подруга, сувора творчість (Максим Рильський, I, 1956, 90); // Кохана дівчина, жінка, наречена або дружина. Прощай, дівчинонька вірненька, З колиски подруга моя (Іван Манжура, Тв., 1955, 139); Він, добра й лагідна людина, раз у раз жалував свою подругу (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 41); * Образно. Кличе подругу перепел в житі (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 113); * У порівняннях. Як вірну подругу, любить білу акацію степовик (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 564). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 758.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Подруга, -ги, ж. Подруга. Було то таких три жінки і такі були подруги, що одна од другої нікуди не піде. Рудч. Ск. І. 165. Ум. по́дружка, подруженька, подружечка.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

подруга -и, ж. Дівчинка, дівчина або жінка, яка дружить із ким-небудь. || Кохана дівчина, жінка, наречена або дружина.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації