Відрізувати

Відрізувати, -зую, -єш, сов. в. відрізати, -жу, -жеш, гл. 1) Отрѣзывать, отрѣзать. Я з Степанидою йому дві сорочки відрізали. Г. Барв. 98. Поли одрізуй та плечі латай. Ном. № 1545. Як різцем одрізало. Ном. № 1838. Як одрізано. Нѣтъ какъ нѣтъ. То було що дня вчащає, а тепер і не побачиш: як одрізано. 2) Только сов. в. Рѣзко отвѣтить, рѣзко отказать. Возному так одрізала, що мусить одчепиться. Котл. НП. 367.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВІДРІЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДРІЗАТИ, їжу, іжеш, док. 1. перех. Ріжучи, відокремлювати частину від цілого. Пани все їм снились. Із рогами і хвостами Одрізують косу (Тарас Шевченко, I, 1951, 539); Поли одрізуй, та плечі латай (Номис, 1864, № 1545); Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 28); Під загальний регіт знаменитий вегетаріанець відрізав малесенький шматочок м'яса (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 150); * У порівняннях. — Спасибі, мамо! Я не п'ю, — сказала Онися швидко й голосно, як одрізала (Нечуй-Левицький, III, 1956, 18); // перен. Розмиваючи водою, відокремлювати частину суші. Прут з кожною новою повінню підмивав і підмивав береги півострівця, доки однієї особливо водянистої весни зовсім не відрізав прибережну частину від материка (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 221). ♦ Сім раз одмір (примір), а раз відріж — тільки обдумавши добре, починай діяти. [Огнєв:] Раніше зважувати, а потім дерзати.., що відповідає — сім раз примір, а раз відріж (Олександр Корнійчук, II, 1955, 21); Як (мов, наче і т. ін.) [ножем] відрізав (відрізало) — про раптове припинення чогось. — Я візьми, дурний, та й покажи [листа] на сході.. З того часу — як одрізало. Ні одного не получав (Андрій Головко, II, 1957, 20). 2. перех. Відділяти, відокремлювати межею частину земельної ділянки, наділяючи нею кого-небудь. — А що, Лавріне, — сказав Карпо, — розділим тепер ґрунт пополовині, а то батько одрізав мені городу, неначе вкрав (Нечуй-Левицький, II, 1956, 354); // Забирати в когось частину земельної ділянки, привласнюючи її. — Так вісімдесят десятин відрізав [пан]? — дивується і обурюється отець Вікентій (Михайло Стельмах, I, 1962, 272). 3. перех. Перетинати кому-небудь дорогу. Із-посеред кукурудзи вихилилася кремезна, плечиста постава господаря і відрізала братам відворот (Іван Франко, VI, 1951, 144); Вже одрізали танкісти Шлях на захід ворогам (Терень Масенко, Побратими, 1950, 82); // Позбавляти зв'язку з ким-, чим-небудь. Сипав сніг і врешті засипав яму. Засипав дороги, засипав ліси, долини і Алму... Від всього світа відрізав... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 116); Важкі двері м'яко зачинились, відрізавши Гурія Степановича від командного пункту з його хвилюваннями й тривогами (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 126). 4. тільки док., неперех., перен. Різко й коротко відповісти. [Наталка:] Возному так одрізала, що мусить одчепитися (Іван Котляревський, II, 1953, 19); — Чого ти людей бунтуєш? — То ви їх бунтуєте, а не я! — одрізав Чіпка [становому] (Панас Мирний, II, 1954, 283); — Прошу вас запам'ятати, — відрізала дівчина, — що зустріч з вами анітрохи не радує мене (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 258). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 630.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Відрізувати, -зую, -єш, сов. в. відрізати, -жу, -жеш, гл. 1) Отрѣзывать, отрѣзать. Я з Степанидою йому дві сорочки відрізали. Г. Барв. 98. Поли одрізуй та плечі латай. Ном. № 1545. Як різцем одрізало. Ном. № 1838. як одрізано. Нѣтъ какъ нѣтъ. То було що дня вчащає, а тепер і не побачиш: як одрізано. 2) Только сов. в. Рѣзко отвѣтить, рѣзко отказать. Возному так одрізала, що мусить одчепиться. Котл. Н. П. 367.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ВІДРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док. 1. перех. Ріжучи, відокремлювати частину від цілого. Пани все їм снились. Із рогами і хвостами Одрізують косу (Шевч., І, 1951, 539); Поли одрізуй, та плечі латай (Номис, 1864, № 1545); Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її(Коцюб., І, 1955, 28); Під загальний регіт знаменитий вегетаріанець відрізав малесенький шматочок м’яса (Моє життя в мист., 1955. 150); * У порівн. — Спасибі, мамо! Я не п’ю, — сказала Онися швидко й голосно, як одрізала (Н.-Лев., III, 1956, 18); // перен. Розмиваючи водою, відокремлювати частину суші. Прут з кожною новою повінню підмивав і підмивав береги півострівця, доки однієї особливо водянистої весни зовсім не відрізав прибережну частину від материка (Вільде, Сестри… 1958, 221). ◊ Сім раз одмі́р (примі́р), а раз відрі́ж — тільки обдумавши добре, починай діяти. [Огнєв:] Раніше зважувати, а потім дерзати.., що відповідає — сім раз примір, а раз відріж (Корн., II, 1955, 21); Як(мов, на́че і т. ін.) [ноже́м] відрі́зав (відрі́зало) — про раптове припинення чогось. — Я візьми, дурний, та й покажи [листа] на сході.. З того часу — як одрізало. Ні одного не получав (Головко, II, 1957, 20). 2. перех. Відділяти, відокремлювати межею частину земельної ділянки, наділяючи нею кого-небудь. — А що, Лавріне, — сказав Карпо, — розділим тепер грунт пополовині, а то батько одрізав мені городу, неначе вкрав (Н.-Лев., II, 1956, 354); // Забирати в когось частину земельної ділянки, привласнюючи її. — Так вісімдесят десятин відрізав [пан]? — дивується і обурюється отець Вікентій(Стельмах, І, 1962, 272). 3. перех. Перетинати кому-небудь дорогу. Із-посеред кукурудзи вихилилася кремезна, плечиста постава господаря і відрізала братам відворот (Фр., VI, 1951, 144); Вже одрізали танкісти Шлях на захід ворогам. (Мас., Побратими, 1950, 82); // Позбавляти зв’язку з ким-, чим-небудь. Сипав сніг і врешті засипав яму. Засипав дороги, засипав ліси, долини і Алму… Від всього світа відрізав…(Коцюб., ІІ, 1955, 116); Важкі двері м’яко зачинились, відрізавши Гурія Степановича від командного пункту з його хвилюваннями й тривогами (Собко, Срібний корабель, 1961, 126). 4. тільки док., неперех., перен. Різко й коротко відповісти. [Наталка:] Возному так одрізала, що мусить одчепитися (Котл., II, 1953, 19); — Чого ти людей бунтуєш? — То ви їх бунтуєте, а не я! — одрізав Чіпка [становому) (Мирний, II, 1954, 283); — Прошу вас запам’ятати, — відрізала дівчина, — що зустріч з вами анітрохи не радує мене (Собко, Стадіон, 1954, 258). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 630.

Ілюстрації