Нівечити
Зміст
Словарь української мови Бориса Грінченка
Нівечити, -чу, -чиш, гл. 1) Портить, уничтожать, обращать въ ничто, разорять. Свою одежину нехтує, скот нівечить. Ном. № 10779. 2) Мучить, издѣваться, жестоко обращаться. Дитино моя, чого ж твій тато мене нівечить? Г. Барв. 109. Робили глузи їм досадні, гірш нівечили, як циган. Котл. Ен. V. 32.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник
- Псувати, руйнувати, знищувати що-небудь. Степан заскрипів зубами. — Ну, щастя, — каже, — її. Так давайте ж, хлопці, хоч слід по собі зоставимо. І давай ходити по кімнатах та бити, нівечити, що під руку попадало (Гнат Хоткевич, I, 1966, 70). Вряди-годи по верхів'ях дубів пролітав вітер, листя журно шелестіло, ніби там угорі ішла тиха змова проти людей, що нівечили пилками та сокирами тіла могутніх дерев (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 243)
- Катувати, мучити кого-небудь, знущатися, глумитися з кого-небудь, жорстоко й грубо поводитися з кимось. [Бичок:] І голодом її [жінку] морив, і в льох запирав, і посеред зими у ополонці купав, і бив, і нівечив!.. Таки призвів її до того, що втекла! (Марко Кропивницький, I, 1958, 488); Починає розказувати [пан], який Гнат злочинець, як він довго намірявсь забити Олександру, як він бив її, нівечив, мов звір лютував над бідною офірою... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 76).
- Негативно впливаючи, порушувати нормальний хід, розвиток чого-небудь. Він терпеливо працював; вертів бур і бив балдою, бив до нестями, ніби своїми ударами хотів вгамувати біль і протаранити скелю, що закривала світ і нівечила йому життя (Гордій Коцюба, Перед грозою, 1958, 91).
- Спотворюючи, перекручуючи, подавати що-небудь у неправильній формі. Силкуючись удавати з себе пана, він без жалю нівечив і українську, і російську мову, нехтуючи першу і не знаючи другої (Борис Грінченко, I, 1963, 244).
Синонімічний словник української мови
НІВЕЧИТИ
(що) псувати, руйнувати, нищити; (кого) катувати, мучити, знущатися з; (життя) ламати, (мову) калічити, потворити, перекручувати; док.
Орфографічний словник української мови
Нівечити - дієслово, недоконаний вид, II дієвідміна
Теперішній час
1 особа нівечу нівечимо
2 особа нівечиш нівечите
3 особа нівечить нівечать
Майбутній час
1 особа нівечитиму нівечитимемо
2 особа нівечитимеш нівечитимете
3 особа нівечитиме нівечитимуть
Минулий час
Чоловічий рід нівечив нівечили
Жіночий рід нівечила
Середній рід нівечило
Наказовий спосіб
1 особа нівечмо
2 особа нівеч нівечте
Ілюстрації
|
|
Джерела та література
Академічний тлумачний словник Синонімічний словник української мови Орфографічний словник української мови
