Мститися
Зміст
Словарь української мови Бориса Грінченка
Мсти́тися, мщуся, мсти́шся, гл. Мстить за себя, отомщать. Огонь святий мститься, як його не шануєш. Ном. № 10305. Як вийде злодій з тюрьми, то ще гірш буде мститися. НВолын. у. То вона метиться на Хведорові за дочку. Мир. Пов. І. 165.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник
МСТИТИСЯ, мщуся, мстишся, над ким-чим, кому, на кому і без додатка, недок. Здійснювати помсту над кимось, чимось. Для неї здалося, що невістка.. мститься над нею за товсті сорочки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 296); Пішла чутка-поговірка по всьому селу. Усі винуватять Пріську: то вона мститься на Хведорові за дочку (Панас Мирний, III, 1954, 59)
Синонімічний словник української мови
Синонімічний словник української мови
РОЗПЛАЧУВАТИСЯ
квитатися, мститися, помщатися, відплачувати; (за гріх) платити; дк. РОЗПЛАТИТИСЯ, (з кіш) заплатити кому.
КВОТУВАТИСЯ
відплачувати, мститися, помщатися.
ПЛАТИТИ
винагороджувати, оплачувати що, (за крам) розплачуватися, розраховуватися, (борг) сплачувати, виплачувати, (за добро) віддячувати, (за зло) відплачувати, давати здачі, мститися;
РОЗПРАВЛЯТИСЯ
чинити розправу над, карати кого, мститися кому.
Орфографічний словник української мови
Теперішній час
1 особа мщуся мстимося
2 особа мстишся мститеся
3 особа мститься мстяться
Майбутній час
1 особа мститимуся мститимемося
2 особа мститимешся мститиметеся
3 особа мститиметься мститимуться
Минулий час
Чоловічий рід мстився мстилися
Жіночий рід мстилася
Середній рід мстилося
Наказовий спосіб
1 особа мстімося
2 особа мстися мстіться
Ілюстрації
|
Джерела та література
Синонімічний словник української мови
Академічний тлумачний словник
Орфографічний словник української мови
