Спочивок

Сучасні словники

СПОЧИ́ВОК, вку, чол., розм. Те саме, що спочинок. Ніч криє і місто, і табір ворожий.. Поснули усі до спочивку охочі (Леся Українка, I, 1951, 112); Він ще трохи посперечався для ввічливості, але, врешті, зостався. Видимо, радий був теплу й спочивкові (Гнат Хоткевич, I, 1966, 164); Знесилені втомою, попадають [малолітки] десь під лісосмугою просто в грязюку, на короткий спочивок (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 109).

Без спочивку — те саме, що Без спочинку (див. спочинок). [Матвій:] А він.. нарівні зо всіма роботу всяку робе [робить]; одпочиватиму, каже, як умру. [Всі:] Надто працював, без спочивку (Карпенко-Карий, II, 1960, 164); [Микита:] Ох, нене ж моя ріднесенька, нащо ти мене породила? ..Маю я без спочивку страждати!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 117); Іти на спочивок — те саме, що Іти на спочинок (див. спочинок). — Та по панщині усі додому, до своєї хати, ідуть на спочивок (Марко Вовчок, I, 1955, 149).

Джерела та література

Академічний тлумачний словник (1970—1980)